Сумний нарис з натури

18 серпня 2010 року при голові Михайлівської райдержадміністрації відбулась чергова Координаційна рада у справах дітей, в якій взяли участь директор та провідний спеціаліст Михайлівського РЦСССДМ.  Одним з питань був розгляд справ по виплатам допомоги сім’ям з дітьми  УПСЗН Михайлівської РДА.  Отримана інформація була одночасно і цікава і приголомшлива…  … За 7 місяців 2010 року виплачено 10,3 млн. грн..!!! Більше 2100 сімей отримали матеріальні допомоги, відшкодування і т.д. Але бентежить трішечки інша цифра – одинокі матері – їх у районі (принаймні ті, які отримують кошти  на кожну дитину щомісяця)  — 620!!! Це сім’ї з дітьми, які виховуються лише матерями –  правильніше висловитись – безбатьківщина… Середня кількість дітей в такій родині близько 2,5… Тобто,  майже 1500 дітей виховуються без втручання батька… Якщо врахувати, що дітей  в районі близько 5000, то порівнявши цифри стає зрозумілим, що третину дітей в районі виховують лише матері… Заждіть, але ж зараз нібито немає ніяких збройних конфліктів чи революцій… А де ж поділися чоловіки – потенційні батьки для дітей? Вимерли? Саме так!!! Але не стільки фізично, скільки морально! В  «черзі» за грошима, які держава дає задурно, не узаконювати свої шлюбні відносини стало нормою…Мовляв, будуть платити гроші, а там далі буде видно… А далі видно те, що ми спостерігаємо – не покладаючи на себе відповідальності, як батька, господаря та голови родини, вони ні за що не відповідають, і тому можуть через деякий час йти туди, де їм краще … Чоловіки майже перестали бути чоловіками – для цього дуже багато зробили й ЗМІ, рекламуючи феміністичні течії та нібито рівні права жінок та чоловіків,  маючи за мету загнати в «болото» останніх. Бари та шинки тепер відвідують  «чоловіки» з того часу, як тільки змогли сплюнути через губу та не попасти собі на  черевики… Які там думки про відповідальне батьківство та шлюб? Головне – це заволодіти партнеркою фізично й показати більшу нахабність в словах та діях, ніж інші… Ви можете зауважити, що це я дуже перебільшую… Так, перебільшую.. Але зовсім не дуже… А тепер змоделюємо ситуацію, коли ці люди не отримають своїх «законних» коштів… місяць.. два.. три… Впевнений, що за такої ситуації знайдуть винних – і де б ви думали? Звісно, на місцях… А в таких випадках «знаходиться» «Пастир», який закликами направляє голодний та хмільний натовп (впевнений, що для погромів горілка знайдеться – її просто будуть роздавати всім бажаючим) до адмінбудинків – з яких викидаються разом з кріслами всі підряд… Моделюємо далі? Погроми та крадіжки, мародерство і т.д.   Стоп… Поки що є час… Скільки? – небагато… але залежить все від нас… Головне питання – що робити? Починати з себе… Упорядкувати морально, фізично, духовно себе, свою родину, коло своїх друзів та знайомих… Не треба чекати допомоги від держави – вона сама її потребує, тому треба зробити все, щоб змогти вижити автономно… Так, вижити, а жити будемо потім… Як Бог дасть…