За статистикою, 54 відсотки європейських підлітків старше 16 років тижнями не вилазять з інтернету, а 94 відсотка дітей регулярно дивляться телевізор. Нейро6іолог Геральд Хютер вивчає, як електронні засоби комунікації впливають на розвиток дитячого мозку.
Професор Геральд Хютер — керівник науково-профілактичного центру нейро6іологічних досліджень при Геттінгенському і Гейдель6ергському університетах (Німеччина)
ЦИТАТА: Віртуальність — вигаданий, уявний об’єкт, суб’єкт, категорія, дія не присутні в реальному світі, а створені грою уяви (також див Фантазія). Найчастіше об’єкти віртуального світу мають властивості об’єктів реального світу, але можуть бути з якими завгодно властивостями і можливостями, аж до протилежних реальним. У віртуальності допустимо порушувати і причинно-наслідкові зв’язки. (згадайте м / ф про Мікі-Мауса. Реальне життя швидко розставило б все по місцях, а у віртуальному світі правила встановлюють самі творці віртуального світу — закулісні Карабас-Барабас, маніпулятори.)
Професоре Хютер, чи можете ви порекомендувати яку-небудь гарну дитячу телепередачу або комп’ютерну гру?
Геральд Хютер: Ні. Такі рекомендації тільки залучать нас до поверхневої дискусії про якість і зміст дитячих телепрограм, з яких батьки не отримають для себе нічого корисного. Краще відразу почнемо з головного. Ще кілька років тому ми, нейробіологи, вважали, що конфігурація розгалужених нейронних мереж у мозку, що регулюють мислення, емоції й дії, генетично запрограмована. Але тепер ми знаємо, що в мозку дитини міцно закріплюються лише ті нейронні зв’язки, які регулярно активуються в реальних ситуаціях. А для цього дітям потрібен перш за все досвід тілесних переживань, який вони не можуть отримати перед телевізором. Читать далее →