На попередній матеріал про Івана Купало, як виявилося, був шалений попит, про що свідчили численні позитивні вислови, а деколи, навпаки, звинувачували в бунтівних, і навіть сатанинських настроях… Щоб задовольнити цікавість перших, та заспокоїти других, надаємо , на наш погляд, вичерпну інформацію щодо літочислення та календарів.
Чому виникла плутанина?
Половина плутанини з календарями виникла через те, що наші способи вимірювання часу, не відповідають астрономії. Тропічний рік — це час від одного зимового сонцестояння до іншого, зараз це 365.242190 днів. Один період обертання Сонця по небесній сфері відносно нерухомих зірок становить 365,2563 днів. Проміжок часу між послідовними проходженнями центра Сонця через перигей його геоцентричної орбіти — 365,596 днів. Період між двома молодиками (молодими місяцями) — 29.5305889 днів, відповідно місячний рік — 12 місяців — складає в середньому 354,376 днів. Тобто, що не обери, все одно цифра неточна, проте, календарі можуть бути місячними, сонячними і змішаними (місячно-сонячними), тобто грунтуватися на будь-який з цих цифр.
У місячних календарях узгодження років з рухом Землі навколо Сонця не проводиться. У сонячних, навпаки, місяці ніяк не узгоджені з рухом Місяця. Змішані календарі враховують рух як Місяця, так і Землі. Всі місячні календарі засновані або на 8-річній періодичності («турецький цикл»), або на 30-річній періодичності («арабський цикл»). У деяких країнах Сходу (Туреччина, Іран, Афганістан) одночасно застосовуються календарі, побудовані як на одному, так і на іншому циклі.
А друга половина плутанини виникла від того, з чого починати літочислення. Для різних календарів точка відліку різна, історично змінювалася і визначалася релігійними або політичними мотивами.
Основна різниця між юліанським календарем (‘старий стиль’) і григоріанським (‘новий стиль’) полягає в тому, що вони по-різному пристосовуються до руху сонця, від якого моменту рахувати, це зовсім інше питання.
Скільки днів у році
Юліанський календар — літочислення, запроваджене при Юлії Цезарі (46 р. до н.е.), коли Христос ще не народився. Це літочислення складається з трьох років по 365 діб («звичайних») і четвертого (номер якого для н.е. ділиться на 4, «високосного») в 366 діб. Від цього календаря перейшли до григоріанського з релігійних причин, а саме через свята Пасхи.
Спочатку всі святкували Пасху в різний час. Малоазійські християни святкували її разом з євреями 15 нісана незалежно від того, на який день тижня доводилося це число. Римська і Олександрійська церкви вважали, що християнська Пасха повинна святкуватися тільки в неділю, але розбіжність між ними у визначенні точної дати доходило до декількох тижнів.Римський імператор Костянтин I Великий зібрав перший Вселенський собор, який зобов’язав всіх християн відзначати паску лише в неділю і за правилами олександрійської церкви — в першу неділю після пасхального повного місяця. За офіційний день весняного рівнодення було прийнято 21 березня, але все одно римляни святкували Пасху не в один день з олександрійцями. Це протиріччя було знято в 525 р. н.е. Монах Діонісій Малий, запрошений Папою Іоанном I, обчислив дати паски, які влаштували обидві церкви, і з того часу до 1582 р. (року введення григоріанського календаря) західна і східні церкви святкували Великдень в один і той же час. Деякі країни використовували для обчислення Пасхи астрономічний повний місяць замість офіційного (21 березня). Це було, наприклад, в Німецьких протестантських державах у 1700-1776, у Швеції в 1740-1844 і в Данії в 17 столітті. Якби так робили всі, швидше за все, до григоріанського календаря ніхто б і не перейшов.
Відставання юліанського календаря від сонячного становить 1 добу за 128 років. Тому кожні 128 років дата рівнодення зсувається на день назад за календарем. Крім того, дійсні фази Місяця по відношенню календарним відставали на добу кожні 310 років. В результаті Великдень з часом все більше віддалялася від істинного (астрономічного) повного місяця.Григоріанський календар з’явився саме для того, щоб ‘узгодити календар з астрономією’.
Григоріанський календар був введений буллою папи Григорія XIII від 24 лютого 1582 року (яку часто називають «Inter gravissimas», за першими двома словами початку указу, що можна перевести як ‘Серед найважливіших завдань:’). Рахунок був пересунутий на 10 діб вперед. Роки, числа яких закінчуються на 00, стали вважати високосними тільки в тому випадку, якщо число з перших двох цифр ділиться на 4. (1600 — високосний, 1900 — простий, на відміну від старого стилю).Григоріанський відстає від істинного сонячного на 1 добу тільки за 3300 років.
Реформа була майже відразу прийнята в Італії, Польщі, Португалії, і Іспанії. Інші католицькі країни долучилися пізніше.
Швеція вирішила робити поступовий перехід від Юліанського до Григоріанського календаря. Щоб пропустити 11 зайвих днів вирішили просто не враховувати високосні роки з 1700 до 1740. 1 березня 1740 було синхронізовано з Григоріанським календарем. 1700 (який повинен бути високосним за Юліанським календарем) не був високосним в Швеції. Проте помилково 1704 і 1708 стали високосними роками, тому вони вирішили повернутися до юліанського стилю. Щоб зробити це, був введений додатковий день в 1712 г, привівши до подвійного високосного році з лютим на 30 днів.
Пізніше, в 1753 г Швеція перейшла до григоріанського календаря, пропустивши 11 днів, як і інші країни.
Православні ж країни не змінювали календар до початку двадцятого сторіччя. Юліанський календар зберігся лише в релігійних цілях в Росії, Греції і в патріархату Східно-християнського світу.
Православ’я продовжує використовувати календар Діонісія Малого. Свято Великодня, якщо обчислювати його за григоріанським календарем, іноді може співпасти з єврейською паскою, а у православних немає. Передбачається, що (це цитата) «прагнення до математичної точності нічого не дає з точки зору святкування Великодня та інших християнських свят — тут важливі не точні дати, а сам порядок проходження біблійних подій. Перехід же на григоріанський стиль перериває зв’язок з первохристианскою традицією і применшує авторитет соборної церкви».
Дати по старому і новому стилю
Щоб перерахувати дати зі старого стилю на новий, треба врахувати різницю між Юліанським і Григоріанським календарем (за старим стилем все настає пізніше). Дати 16 і 17 століття відрізняються від григоріанських на 10 днів, 18 — на 11, в 19 — на 12 і в 20 — на 13. Причина зміни величини поправки залежить від того, що в юліанському календарі 1700, 1800 і 1900 роки є високосними, тобто ці роки в лютому містять по 29 днів, а в григоріанському не є високосними і мають у лютому лише 28 днів. Наступного разу величина поправки зміниться в 2100 році. Тобто ‘старий’ новий рік у нас так і відрізняється від ‘нового’ нового року на 13 днів і приходить вночі з 13 на 14 січня. Я народилася 24 грудня в 20 столітті за григоріанським календарем, це було б 11 за юліанським. А якби я народилася 11 грудня за юліанським в 17 столітті, то це було б 21 грудня по григоріанським.
Можна перераховувати на григоріанський календар і дати, що відносяться до часу, коли григоріанського календаря не існувало, поправка при цьому теж змінюється. Розбіжність календарів почалася з 400 року. З 400 до 500 поправка 1 добу, 500-600 — 2 доби, 600-700 — 3, 700 -900 — 4, 900-1000 — 5 діб, 1000-1100 — 6, 1100-1300 — 7, 1300-1400 — 8, 1400-1500 — 9, 1500-1700 — 10 діб. Але якщо ваш предок народився до 1700 в Росії, вам ці цифри відразу і не допоможуть, тому що календар у нас тоді був інший і рік носив зовсім інший номер.
Початок літочислення
Для своєї пасхалії Діонісій Малий вибрав еру від року народження Ісуса, а не від створення світу, і встановив рік народження Ісуса 753 з дня заснування Риму. У сучасному календарі (григоріанському) літочислення ведеться в роках нашої ери. Нульовий рік відсутній. Тобто після першого року до нашої ери відразу йде перший рік нашої ери.
З часів Володимира аж до реформи Петра I. Русь використовувала візантійську еру від створення Адама, яке почала використовуватися в VI столітті у Візантії. Її початок — 1 березня 5508 року до н.е. Адама, виходячи з біблійних передумов, був створений в п’ятницю 1 березня 1 року цієї епохи. Виходячи з того, що це сталося в середині шостого дня творіння, за аналогією було прийнято вважати, що Ісус народився в середині шостого тисячоліття, бо «у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2 Петро. 3, 8). Саме візантійська схема літочислення була прийнята на Русі і використовувалася
Давньоруські назви місяців збереглися в українській мові.
До 1492 цивільний рік починався з 1-го березня, а церковний з 1-го вересня. 1492 був роком 7000 від створення світу. У цьому році цар Іван III переніс початок нового року на 1 вересня.
Два століття Новий Рік відзначався в Російській державі 1-го вересня.
Петро I вирішив зрівняти Російське літочислення з європейським, і наказав замість 1 січня 7208 «oт створення світу» вважати 1 січня 1700 «від різдва господа бога і спаса нашого Ісуса Христа». Так само був перенесений цивільний новий рік на 1 січня. Рік 1699-й був для Росії самим коротким: з вересня по грудень, тобто 4 місяці. Тому, щоб перевести календар з давньоруського на європейський, треба від дати відняти 5508.
А наш 2011 рік є за слов’янським давньоруським календарем 7519.